Історія Олі: від поранення до нових перемог

Оля пішла служити в армію у 2016-2017 роках, коли їй було близько 16-17 років. Під час служби вона отримала поранення, внаслідок якого втратила ногу. Попри це, вона не зламалась і вже у 25 років вийшла на пенсію.

Життя до армії та відповідальність з малечку

• Працювала неофіційно з 10 років у бабусиному кіоску у Вінниці.
• Відповідальність і працьовитість стали її життєвими принципами.

Після поранення: перші кроки до відновлення

Перші хвилини після поранення були шоком, але завдяки підтримці близьких і власній силі волі Оля змогла рухатися далі.

Її чоловік Льоша підтримував її, казав: «Будеш ходити!»

Оля радить всім, хто проходить протезування, не боятися пробувати різні протезні центри, щоб знайти найкращий варіант.

Протезування: "Робіть залізяку, щоб було видно"

Оля переконана, що протез має бути не косметичним, а міцним і помітним — «робіть залізяку, щоб було видно». Це допомагає відчути силу і впевненість у собі.

Реабілітація через спорт і жіночий ампутантний футбол

Спорт став для Олі найкращим засобом реабілітації. Вона активно грає у жіночий ампутантний футбол, де знайшла справжню підтримку і команду, яка стала для неї другою сім’єю.

Ця команда надихає інших дівчат і допомагає змінити настрій та погляд на життя.

Мрії та сім’я

• Оля мріє про щасливе майбутнє, де у неї будуть внуки через 20 років.
• Її син Марк з радістю говорить: «Мама, дві ноги!» — він радів навіть більше за неї.

Історія Олі — це приклад незламності, сили духу та віри у себе. Вона показує, що навіть після серйозних втрат життя можна бути повноцінним і щасливим.